ПІКТОГРАМИ ЛУРІЇ
Методика піктограм була запропонована вітчизняним нейропсихологом А. Р. Лурією в 1936 р. Спочатку вона призначалася тільки для клінічних досліджень, але простота та інформативність методу дотепер дозволяють розширювати сферу його застосування.
Метод використовується як для дослідження пам’яті, так і для дослідження мислення, оскільки опосередковане запам’ятовування відбиває як мнестичні, так і інтелектуальні процеси.
Використовується для діагностики як дітей починаючи з 5 років, так і дорослих.
Підходить для групових і індивідуальних досліджень. Бажано, щоб діти молодшої школи при груповому тестуванні сиділи по одній особі за партою, бо дітям 6—8 років властиво копіювати малюнки одне одного.
Сутність методики полягає в передачі якого-небудь вербально поняття через його образ, що згодом піддається оцінці через ряд критеріїв: адекватності, відтворення, конкретності-абстрактності, стандартності-оригінальності.
Інструкція: «Зараз ми перевіримо твою пам’ять. Я назву тобі слова, ти прослухаєш їх, а потім повториш скільки зможеш, в будь-якому порядку».
Слова зачитуються досліджуваному чітко, не поспішаючи.
«Зараз я знову назву ті ж самі слова, ти їх послухаєш і повториш – і ті, які вже називав, і ті які запам’ятаєш зараз. Називати слова можеш в будь-якому порядку».
Процедура. Для проведення піктограми дитині пропонується аркуш білого паперу(стандартний аркуш формату А4), простий олівець або ручка і набір слів для запам’ятовування (пред’являються експериментатором на слух).
Дітям повільно читаються слова і словосполучення (які йдуть як одне слово) з інтервалом 30 секунд (5-6 повторів). При цьому дорослий уважно дивиться затим, щоб дитина малювала не букви, а тільки певні зображення. Якщо дитина починає малювати більші фігурки, що займають основну частину аркуша, то їй можна нагадати про те, що аркуш один і на ньому треба буде вмістити всі картинки.Час, що відпускається на кожен малюнок до слова, обмежений і не перевищує 1—2 хвилини. Якщо діти починають захоплюватися, вимальовувати деталі і додавати щось до первісного малюнку, то дорослий повинен нагадати, що його не цікавить якість картинки, важливий тільки її зв’язок з вимовленим словом.
Після закінчення роботи дорослий повинен пронумерувати малюнки, щоб було видно, який малюнок до якого слова відноситься. (Утому випадку, якщо діти вміють лічити, це можна попросити зробити саму дитину.) Через деякий час після виконання завдання (не раніше ніж через 40—60 хв.) експерт перевіряє здатність досліджуваного відновити список вихідних понять за його власними піктограмами. Звичайно для цього закривається список понять, і досліджуваному у випадковому порядку пропонується відновити їх.
Фіксується кількість правильно відтворених слів, а також кількість помилок, які були допущені дитиною.
Потрібно заздалегідь підготувати будь-які 10 слів для запам’ятовування, які не пов’язані між собою.
Наприклад: рік, слон, м’яч, мило, сіль, шум, річка, підлога, весна, син
АБО
гора, пилка, роза, мило, нога, перо, окуляри, річка, диван, хліб
Обробка та оцінка результатів:
Насамперед фіксується кількість правильно відтворених слів, що говорить нам про обсяг опосередкованої пам’яті, який повинен бути більшим, ніж обсяг безпосередньої пам’яті, і в нормі становить 8-10 слів (тобто практично стовідсоткове відтворення).
При обробці експериментальних даних ураховуються якісні показники. Для цього вводиться ряд критеріїв:
1. Критерій адекватності;
2. Критерій відтворення через відстрочений період;
3. Критерій конкретності-абстрактності образу в балах;
4. Критерій стандартності-оригінальності образу в балах.
Крім запропонованих критеріїв аналізу також додаються процедурні моменти: легкість виконання завдання, емоційне відношення до нього, потреба в більш широкому просторі тощо.
1. Найважливіший критерій — «адекватність». Варто звернути увагу на характер малюнків до слів різної складності. У випадку обґрунтованості зв’язку між запропонованим поняттям і його піктограмою експерт ставить знак «+», при відсутності зв’язку — знак «—». Норма характеризується високими показниками за критерієм адекватності — від 70 % і вище.
2. «Критерій відтворення». Якщо досліджуваний використав для передачі різних понять ті самі піктограми, то вважається, що він припускається помилок і всіляких неточностей типу синонімії, скорочення складного поняття, переплутування («—»). Норма для критерію відтворення понять — від 80 % і вище.
3. «Конкретність-абстрактність» — також оцінюється експертом за ступенем відповідності піктограми реальному об’єкту. Якщо ця відповідність максимально конкретна, то експерт оцінює піктограму в 1 бал. Якщо ж образ має досить абстрактний характер, то піктограма оцінюється в 3 бали. Можуть бути й змішані образи, які важко віднести до крайніх типів. У такому випадку вони одержують оцінку в 2 бали. Експертні оцінки далі підсумовуються і підраховуються середні дані (середнє арифметичне, яке в нормі відповідає величині в 2 бали).
4. «Стандартність-оригінальність» піктограм також оцінюється експертом, по-перше, за своїм суб’єктивним уявленням, і, по-друге, за ступенем збігу образів у різних досліджуваних. Збіги вже говорять про стандартність виконання завдання, і такі піктограми одержують нижчий бал, що дорівнює 1. Унікальні, неповторювані піктограми одержують оцінку в 3 бали, проміжні варіанти одержують оцінку 2 бали. Результати підсумовуються й підраховуються середні дані, які в нормі відповідають величині в 2 бали (теж переводимо у %).
Аналіз та інтерпретація результатів
А — абстрактні зображення у вигляді ліній, не оформлених у пізнаваний візерунок.
З — знаково-символічне зображення ( геометричні фігури, стрілки і т. д.).
К — конкретні предмети.
С — сюжетні картинки.
М — метафоричні (художній вимисел).
А і 3 — розумовий тип.
С і М — творче мислення, усвідомлює в собі наявність художніх здібностей або захоплюється художньою творчістю.
К — перевага конкретно-дійового мислення, тобто оперування об’єктами та зв’язками, що безпосередньо сприймаються. Або практичне мислення, направлене на вирішення окремих конкретних задач у практичній діяльності.
При порушенні опосередкованої пам’яті досліджуваний постійно задає додаткові питання, що стосуються дрібниць, часто стирає та перемальовує, не може пов’язати поняття з будь-яким більш конкретним.
Рівень розвитку образного мислення досліджується за допомогою аналізу малюнків. При цьому в дітей з низьким рівнем мислення малюнки мало пов’язані з темою або їхній зв’язок поверхневий, в той час як у дітей з високим рівнем образного мислення малюнки відбивають сутність даного предмета.
Необхідно відзначити ті випадки, коли дитина малює практично однотипні, мало пов’язані зі змістом слова малюнки, але в той же час правильно відтворює слова. Це говорить про те, що низький рівень мислення компенсується в цьому випадку гарною механічною пам’яттю.
Великий інтерес полягає у порівнянні даних про відтворений матеріал при безпосередньому і опосередкованому запам’ятовуванні, тому що у випадку гарного розвитку образного мислення воно може компенсувати недолік пам’яті. При цьому дитина <
відтворює нормальну кількість слів у піктограмі, однак при безпосередньому запам’ятовуванні може запам’ятати їх менше норми, наприклад всього 3—5 слів.
Аналіз розташування малюнків на аркуші паперу показує здатність дитини правильно організувати свою діяльність, що особливо важливо враховувати при діагностиці шестирічних дітлахів, тому що це є одним із параметрів, пов’язаних з готовністю до шкільного навчання. Найбільш адекватним вважається розташування малюнків у тій послідовності, у якій даються слова, так що дорослому навіть не потрібно їх спеціально нумерувати наприкінці піктограми. При цьому зображення відділені одна від одної і вільно вміщаються на одному боці аркуша. Найбільш низьким рівнем організації є варіант, при якому малюнки хаотично розкидані по аркушу і настільки великі, що налазять один на оден, не вміщаються, і доводиться перегортати аркуш.
Якщо в якості опосередкованих стимулів часто зображуються людські фігури і відтворення успішне, це вказує на комунікативність, якщо відтворення ускладнене — інфантильність.
За якістю малювання можна прослідкувати наявність виснажуваності — зростання неохайності, послаблення натиску на олівець.
