среда, 29 апреля 2015 г.

ПІКТОГРАМИ ЛУРІЇ



                                    ПІКТОГРАМИ ЛУРІЇ

Методика піктограм була запропонована вітчизняним нейропсихологом А. Р. Лурією в 1936 р. Спочатку вона призначалася тільки для клінічних досліджень, але простота та інформативність методу дотепер дозволяють розширювати сферу його застосування.
Метод використовується як для дослідження пам’яті, так і для дослідження мислення, оскільки опосередковане запам’ятовування відбиває як мнестичні, так і інтелектуальні процеси.
Використовується для діагностики як дітей починаючи з 5 років, так і дорослих.
Підходить для групових і індивідуальних досліджень. Бажано, щоб діти молодшої школи при груповому тестуванні сиділи по одній особі за партою, бо дітям 6—8 років властиво копіювати малюнки одне одного.

Сутність методики полягає в передачі якого-небудь вербально поняття через його образ
, що згодом піддається оцінці через ряд критеріїв: адекватності, відтворення, конкретності-абстрактності, стандартності-оригінальності.
Інструкція: «Зараз ми перевіримо твою пам’ять. Я назву тобі слова, ти прослухаєш їх, а потім повториш скільки зможеш, в будь-якому порядку».
Слова зачитуються досліджуваному чітко, не поспішаючи.
«Зараз я знову назву ті ж самі слова, ти їх послухаєш і повториш – і ті, які вже називав, і ті які запам’ятаєш зараз. Називати слова можеш в будь-якому порядку».
Процедура. Для проведення піктограми дитині пропонується аркуш білого паперу(стандартний аркуш формату А4), простий олівець або ручка і набір слів для запам’ятовування (пред’являються експериментатором на слух).
Дітям повільно читаються слова і словосполучення (які йдуть як одне слово) з інтервалом 30 секунд (5-6 повторів). При цьому дорослий уважно дивиться затим, щоб дитина малювала не букви, а тільки певні зображення. Якщо дитина починає малювати більші фігурки, що займають основну частину аркуша, то їй можна нагадати про те, що аркуш один і на ньому треба буде вмістити всі картинки.Час, що відпускається на кожен малюнок до слова, обмежений і не перевищує 1—2 хвилини. Якщо діти починають захоплюватися, вимальовувати деталі і додавати щось до первісного малюнку, то дорослий повинен нагадати, що його не цікавить якість картинки, важливий тільки її зв’язок з вимовленим словом.
Після закінчення роботи дорослий повинен пронумерувати малюнки, щоб було видно, який малюнок до якого слова відноситься. (Утому випадку, якщо діти вміють лічити, це можна попросити зробити саму дитину.) Через деякий час після виконання завдання (не раніше ніж через 40—60 хв.) експерт перевіряє здатність досліджуваного відновити список вихідних понять за його власними піктограмами. Звичайно для цього закривається список понять, і досліджуваному у випадковому порядку пропонується відновити їх.
Фіксується кількість правильно відтворених слів, а також кількість помилок, які були допущені дитиною.
Потрібно заздалегідь підготувати будь-які 10 слів для запам’ятовування, які не пов’язані між собою.
Наприклад: рік, слон, м’яч, мило, сіль, шум, річка, підлога, весна, син
АБО
гора, пилка, роза, мило, нога, перо, окуляри, річка, диван, хліб
Обробка та оцінка результатів:
Насамперед фіксується кількість правильно відтворених слів, що говорить нам про обсяг опосередкованої пам’яті, який повинен бути більшим, ніж обсяг безпосередньої пам’яті, і в нормі становить 8-10 слів (тобто практично стовідсоткове відтворення).
При обробці експериментальних даних ураховуються якісні показники. Для цього вводиться ряд критеріїв:
1. Критерій адекватності;
2. Критерій відтворення через відстрочений період;
3. Критерій конкретності-абстрактності образу в балах;
4. Критерій стандартності-оригінальності образу в балах.
Крім запропонованих критеріїв аналізу також додаються процедурні моменти: легкість виконання завдання, емоційне відношення до нього, потреба в більш широкому просторі тощо.
1. Найважливіший критерій — «адекватність». Варто звернути увагу на характер малюнків до слів різної складності. У випадку обґрунтованості зв’язку між запропонованим поняттям і його піктограмою експерт ставить знак «+», при відсутності зв’язку — знак «—». Норма характеризується високими показниками за критерієм адекватності — від 70 % і вище.
2. «Критерій відтворення». Якщо досліджуваний використав для передачі різних понять ті самі піктограми, то вважається, що він припускається помилок і всіляких неточностей типу синонімії, скорочення складного поняття, переплутування («—»). Норма для критерію відтворення понять — від 80 % і вище.
3. «Конкретність-абстрактність» — також оцінюється експертом за ступенем відповідності піктограми реальному об’єкту. Якщо ця відповідність максимально конкретна, то експерт оцінює піктограму в 1 бал. Якщо ж образ має досить абстрактний характер, то піктограма оцінюється в 3 бали. Можуть бути й змішані образи, які важко віднести до крайніх типів. У такому випадку вони одержують оцінку в 2 бали. Експертні оцінки далі підсумовуються і підраховуються середні дані (середнє арифметичне, яке в нормі відповідає величині в 2 бали).
4. «Стандартність-оригінальність» піктограм також оцінюється експертом, по-перше, за своїм суб’єктивним уявленням, і, по-друге, за ступенем збігу образів у різних досліджуваних. Збіги вже говорять про стандартність виконання завдання, і такі піктограми одержують нижчий бал, що дорівнює 1. Унікальні, неповторювані піктограми одержують оцінку в 3 бали, проміжні варіанти одержують оцінку 2 бали. Результати підсумовуються й підраховуються середні дані, які в нормі відповідають величині в 2 бали (теж переводимо у %).
Аналіз та інтерпретація результатів
А — абстрактні зображення у вигляді ліній, не оформлених у пізнаваний візерунок.
З — знаково-символічне зображення ( геометричні фігури, стрілки і т. д.).
К — конкретні предмети.
С — сюжетні картинки.
М — метафоричні (художній вимисел).
А і 3 — розумовий тип.
С і М — творче мислення, усвідомлює в собі наявність художніх здібностей або захоплюється художньою творчістю.
К — перевага конкретно-дійового мислення, тобто оперування об’єктами та зв’язками, що безпосередньо сприймаються. Або практичне мислення, направлене на вирішення окремих конкретних задач у практичній діяльності.
При порушенні опосередкованої пам’яті досліджуваний постійно задає додаткові питання, що стосуються дрібниць, часто стирає та перемальовує, не може пов’язати поняття з будь-яким більш конкретним.
Рівень розвитку образного мислення досліджується за допомогою аналізу малюнків. При цьому в дітей з низьким рівнем мислення малюнки мало пов’язані з темою або їхній зв’язок поверхневий, в той час як у дітей з високим рівнем образного мислення малюнки відбивають сутність даного предмета.
Необхідно відзначити ті випадки, коли дитина малює практично однотипні, мало пов’язані зі змістом слова малюнки, але в той же час правильно відтворює слова. Це говорить про те, що низький рівень мислення компенсується в цьому випадку гарною механічною пам’яттю.
Великий інтерес полягає у порівнянні даних про відтворений матеріал при безпосередньому і опосередкованому запам’ятовуванні, тому що у випадку гарного розвитку образного мислення воно може компенсувати недолік пам’яті. При цьому дитина <
відтворює нормальну кількість слів у піктограмі, однак при безпосередньому запам’ятовуванні може запам’ятати їх менше норми, наприклад всього 3—5 слів.
Аналіз розташування малюнків на аркуші паперу показує здатність дитини правильно організувати свою діяльність, що особливо важливо враховувати при діагностиці шестирічних дітлахів, тому що це є одним із параметрів, пов’язаних з готовністю до шкільного навчання. Найбільш адекватним вважається розташування малюнків у тій послідовності, у якій даються слова, так що дорослому навіть не потрібно їх спеціально нумерувати наприкінці піктограми. При цьому зображення відділені одна від одної і вільно вміщаються на одному боці аркуша. Найбільш низьким рівнем організації є варіант, при якому малюнки хаотично розкидані по аркушу і настільки великі, що налазять один на оден, не вміщаються, і доводиться перегортати аркуш.
Якщо в якості опосередкованих стимулів часто зображуються людські фігури і відтворення успішне, це вказує на комунікативність, якщо відтворення ускладнене — інфантильність.
За якістю малювання можна прослідкувати наявність виснажуваності — зростання неохайності, послаблення натиску на олівець.

Лист МОН України "Щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу"

 
МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ
пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135,  тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049
E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185
 



Від _14.02.2015_№  _1/9-71__                        
На №                           від                     
    

Департаментам (управлінням)
освіти  і науки обласних, Київської  міської
державних адміністрацій,
керівникам загальноосвітніх навчальних закладів


Щодо роз’яснення порядку
приймання дітей до першого класу


           Міністерство освіти і науки надсилає інструктивно-методичний лист щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів.
          Доручаємо довести до відома керівників загальноосвітніх навчальних.

Додаток: на 2 арк.









Заступник  Міністра                                                                    Павло  Полянський







                                                                               Додаток до листа
                                                                                           від 14.02.2015 №  1/9-71          
Інструктивно-методичний лист
 щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальну середню освіту» зарахування дітей до першого класу початкової школи загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форми власності (у тому числі ліцеїв, гімназій, колегіумів, колежей, що містять у своїй структурі школу        І ступеня) здійснюється на безконкурсній основі. Відтак, проведення тестувань, вступних випробувань, співбесід, інших заходів, що мають на меті встановлення відповідності рівня підготовки дитини до школи, не допускається.
Відповідно до Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003  № 389 та  зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від    4 липня 2003 р. за № 547/7868, на конкурсній основі (співбесіда) організовується прийом до першого  класу виключно у спеціалізованих школах (школах-інтернатах).
Під час проведення співбесіди у спеціалізованих школах (школах – інтернатах) забороняється перевірка знань з математики, вмінь з читання і письма та іноземної мови. Співбесіда може мати на меті винятково пересвідчення  достатності рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації закладу, наприклад,  фонематичний слух.
Результати співбесіди оголошуються не пізніше 5 днів після її проведення. Діти зараховуються до навчального закладу за наказом директора до початку навчального року.
Прийом дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів (у тому числі ліцею, гімназії, колегіуму, колежу, що містить у своїй структурі школу І ступеня), які працюють, (планується організація навчання) за науково-педагогічними проектами, також відбувається на безконкурсній основі. Можливість успішно навчатись за обраною програмою має забезпечуватись не селекцією  дітей, а створенням відповідних навчально-виховних умов для всіх дітей, які є учнями даного навчального закладу.
Дітям, які вступають до першого класу школи І-ІІІ ступеня, що обслуговує мікрорайон, де мешкає дитина, не може бути відмовлено у зарахуванні.
У випадках, коли кількість заяв щодо вступу дитини до першого класу загальноосвітнього навчального закладу не за місцем проживання перевищує кількість вільних місць, перевага надається тим, чия заява була зареєстрована раніше.
Інформація про закріплення (чи  відсутність закріплення) за певним загальноосвітнім навчальним закладом мікрорайону (певної території обслуговування) обов’язково має розміщуватись на сайтах школи та інформаційному стенді для батьків майбутніх першокласників.
Для прийому до першого класу батьки або особи, які їх замінюють, надають такі документи:
-                заява на ім’я директора школи;
-                копія свідоцтва про народження дитини;
-                медична картка встановленого зразка.
 Інших документів для зарахування дитини до 1 класу  не передбачено. Також не можуть вимагатися відомості про місце роботи, посади батьків або осіб, що їх замінюють та інша інформація, не передбачена чинним законодавством.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки несуть відповідальність за стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток.
Відповідно до статтей 12, 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов'язані надавати об'єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення. Особам, що не досягли п'ятнадцятирічного віку, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних  представників, які мають право відмовитися від щеплень за відсутності повної об'єктивної інформації про вплив щеплень на стан здоров'я і подальші наслідки. Якщо особа та (або) її законні  представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Питання про відвідування навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією (наказ Міністерства охорони здоров'я України від  29.11.2002 № 434 та затвердженого цим наказом примірного "Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу").



Директор департаменту                                                             Ю. Г. Кононенко


Практичний психолог: Умови прийому до першого класу

Практичний психолог: Умови прийому до першого класу: Вступна кампанія до першого класу в розпалі. І як завжди, проблема тестування на першому місці! Тож на численні прохання батьків редакція...

понедельник, 16 марта 2015 г.

Готовність дитини до школи: співпраця з батьками

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?
Ключові слова: фізична і психологічна готовність дитини до школи; компоненти психологічної готовності дитини до школи; внутрішні та зовнішні мотиви навчання
У публікації:
Охарактеризовано фізичний розвиток дитини як запоруку її успішного навчання. Визначено основні компоненти психологічної готовності дитини до школи, зокрема такі як соціальний, емоційно-вольовий, інтелектуальний та мотиваційний. Окреслено завдання батьків щодо формування психологічної готовності дитини до школи. Подано психолого-педагогічний семінар для батьків дітей старшої групи «Формуємо психологічну готовність дитини до школи»
Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи є різноманітними. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?
Одне з найголовніших питань у роботі практичного психолога дитячого садка — психологічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завдання практичного психолога полягає уформуванні відповідного рівня психолого-педагогічної грамотності батьків щодо психологічних особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником*.
Одним із багатьох варіантів та форм проведення такої роботи може бути семінар для батьків дітей старшої групи. Матеріали для проведення такого семінару подано в Додатку.
* Поради для батьків майбутнього першокласника подано на с. 47. — Прим. ред.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом  30–35 хв. на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.
І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.
Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Психологічна готовність дитини

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого ви­окремлюють такі її компоненти:
  • соціальний;
  • емоційно-вольовий;
  • інтелектуальний;
  • мотиваційний.

Соціальний компонент

Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.
У дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:
  • адекватну самооцінку;
  • потребу в спілкуванні з іншими;
  • уміння приймати інтереси групи дітей;
  • уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.
Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.

Емоційно­вольовий компонент

Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформованість відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:
  • упевненість у собі;
  • переважання позитивного настрою;
  • прагнення стримувати негативні емоції;
  • уміння керувати своєю поведінкою;
  • розвиток емоційної стійкості;
  • довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;
  • довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

Інтелектуальний компонент

 Про сформованість інтелектуального компонента психологічної готовності дитини до школи свідчить:
  • розвинуте сприймання;
  • стійка пізнавальна увага;
  • розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;
  • здатність відтворювати зразок;
  • оволодіння усним мовленням;
  • розвиток дрібної моторики, зорової координації;
  • розвиток здатності до навчання.
Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуа­льного компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний компонент

Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.
Виокремлюють такі мотиви навчання:
  • внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;
  • зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою дія­льністю, в авторитетному ставленні до вчителя.
Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.

Завдання батьків щодо формування психологічної готовності дитини до школи

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.
Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:
  • дбати про фізичне здоров’я дитини;
  • збагачувати життєвий досвід дитини;
  • закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;
  • розвивати мовлення дитини;
  • навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;
  • учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;
  • поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.
Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.                                                                                                                                                           
Додаток

Формуємо психологічну готовність дитини до школи

Психолого-педагогічний семінар для батьків дітей старшої групи

МЕТА:
  • обговорити з батьками проблему психологічної готовності дитини до навчання в школі;
  • надати практичні рекомендації щодо підготовки дитини до школи.
ЗАВДАННЯ:
  • надати батькам інформацію про поняття «психологічна готовність дитини до успішного навчання в школі»;
  • створити атмосферу взаємодовіри та взаєморозуміння;
  • актуалізувати знання батьків щодо проблеми психологічної готовності дитини до школи;
  • ознайомити батьків із методами підтримки дитини під час найважливіших моментів її життя;
  • привернути увагу батьків до форми подачі знань дитині дошкільного віку.
ХІД ПРОВЕДЕННЯ
Вступне слово практичного психолога*.
Вправа «Філіппінський тест»
Батькам — учасникам семінару пропонують правою долонею через маківку голови затулити ліве вухо. Опісля практичний психолог пояснює батькам, що успішність виконання дитиною цього завдання вказує на ступінь її моторної зрілості, одним із показників якої є фізіологічно зумовлений «стрибок» росту кінцівок дитини. Дитина дошкільного віку неспроможна виконати таке завдання — її руки закороткі.
Вправа «Три ложки»
Практичний психолог презентує учасникам три ложки: маленьку, середню і велику. Вони символізують обсяг подачі знань дитині дошкільного віку. Дорослим хочеться, щоб дитина знала все й одразу. Інколи ми починаємо виховання і навчання дитини не з дитячих казок, а з енциклопедичних знань. Тому нерідко «беремося за надто велику ложку» (показує столову ложку), але «проковтнути» стільки знань дитині складно. І тому вона засвоює ці знання поверхово або ж у неї взагалі зникає бажання дізнаватися щось нове чи спілкуватися з дорослими.
Отже, пропонувати знання дитині дошкільного віку потрібно спочатку невеликими «порція­ми» (показує чайну ложечку). Коли дитина піде до школи, «порції» можна поступово збільшувати (показує десертну і велику ложки). Тож головне завдання батьків — підтримувати інтерес дитини до знань, допомагати їй самостійно пізнавати нове.
Тест «Чи готова дитина до школи»?
 Інструкція: дайте ствердну чи заперечну відповідь на запропоновані нижче запитання.
1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?
2. Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й вчитися їй буде цікаво?
3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати завдання, що потребує зосередженості впродовж 30 хв., наприклад, збирати конструктор?
4. Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей?
5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менш ніж із п’яти речень?
6. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
7. Чи граматично правильно вона будує речення (відмінює іменники, узгоджує їх із прикметниками тощо)?
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє ваша дитина лічити від 1 до 10 та у зворотньому порядку?
10. Чи може дитина виконати ваше доручення точно та вчасно?
11. Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?
12. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?
13. Чи може зібрати пазл із п’яти частин за 1 хв.?
14. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
15. Чи може узагальнювати поняття, назвати одним словом, наприклад такі предмети, як шафа, диван, комод тощо?
16. Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?
17. Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції?
18. Чи може дитина самостійно одягтися відповідно до погоди?
19. Чи має дитина обов’язки в родині?
20. Чи виконує вона їх самостійно та вчасно (чи лише за вашим нагадуванням)?
Оброблення результатів
Результати підраховують за кількістю позитивних відповідей на запитання тесту:
15–18 — дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, то їх можна буде легко подолати.
10–14 — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «Ні», підкажуть вам, над чим ще бажано попрацювати.
9 і менше — почитайте спеціальну літературу, спробуйте приділяти більше часу заняттям із дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Підбиття підсумків семінару.
Ми настільки захопилися навчанням наших дітей, що забули, що суть освіти дитини — створення її щасливого життя. Адже найщасливіше життя — те, чого ми бажаємо і своїм дітям, і собі.

Стівен Харрісон
 * У вступному слові практичний психолог обгрунтовує актуальність проблеми психологічної готовності дитини до школи. —Прим. ред.

Поради  батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи

1. Будь ласка, запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:
- недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;

- недорозвиненість мовлення;
- надмірно емоційний характер спілкування з дитиною у сім’ї;
- несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;
- побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.
2. Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там. Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.
3. Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:
- складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);
- самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;
- впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;
- самостійно вести шкільний щоденник.
4. Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми.
5. Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові “проблеми”, привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри – їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.
6. Будьте вимогливими до дитини.
7. Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.
Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!
На рік – сій жито, 
На десятиліття – сади дерево,
На віки – виховуй дітей.
(Народна мудрість)
Коли дитина ще маленька...
Звичайно, дуже добре, коли в дитини ще в дошкільному віці буде вироблена звичка керувати своєю поведінкою і тісно пов'язана з цією звичкою риса - організованість. Що робити для цього? Перш за все, дуже корисно для дитини виконувати яку-небудь справу разом із дорослими. Яку саме - в даному випадку не так вже й важливо. Необхідно лише, щоб робота ця виконувалася швидко, весело, без попереднього "розкачування" і довгих пауз. Можна разом займатися боротьбою з брудним посудом: ви миєте, дитина витирає, або читати книжку: сторінку ви, сторінку ваш син чи донька. Нехай спочатку посуд буде погано витертий, а книжку доведеться читати зовсім нецікаву для вас. Нічого страшного. Проте впродовж спільної діяльності ваша дитина набуватиме вміння цілком віддаватися справі.
Дуже важливо також виробити в сина чи доньки звичку переключатися з однієї справи на іншу. Якщо батьки кличуть їсти, то дитина повинна припинити гру, прибрати за собою і йти до столу. Не дозволяйте їй ігнорувати будь-які батьківські вказівки. Адже ми часто спостерігаємо таке: обід готовий, батьки просять дитину до столу, а вона відповідає: "Зараз", - і продовжує займатися попередньою справою. Так повторюється доти, поки хтось із дорослих не виходить із себе. А треба було просто після першого "недочутого" запрошення підійти до свого чада і, давши йому час завершити, привести із собою, не даючи волі емоціям, говорячи з ним твердо і спокійно.
Звичайно, дитина є дитина. І організованість не може бути її основною рисою. Не потрібно вимагати, щоб вона весь час була підтягнута, "ходила струнко". Нехай у неї обов'язково буде вільний час, коли ніхто з дорослих її не "регулює". Але дуже важливо привчати дитину розмежовувати години дозвілля і час, коли вона зайнята чимось серйозним, не змішувати справу з грою, не перетворювати одне в інше. Але скільки разів доводилося бачити картину, коли за обідом дитина не стільки їсть, скільки ліпить із каші на тарілці якісь фігурки. А батьки не звертають на це уваги. Повернувся з прогулянки, почав знімати кросівки і пішов стрибати на одній нозі кімнатою. Вирушив мити руки - і загрався зі струменем води. Батьки не повинні бути пасивними спостерігачами таких сцен. Адже теж саме буде відбуватися під час виконання домашніх завдань: то захочеться поставити олівець вертикально, то голуба з аркуша зробити, то кота погладити...
Одне зауваження: спершу подивіться на себе критичним поглядом: чи не "в вас" пішли син чи донька своєю неорганізованістю, невмінням спланувати дії, довести справу до кінця? Трапляється, що в своїх навчальних справах дитина відтворює стиль життя, який панує в сім'ї. В такому випадку негайно "перегляньте" цей стиль і, перш за все, самі спробуйте стати організованим, а вже потім вимагайте це від дитини і привчайте до цього!

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест:
"Чи готова дитина до школи ?"

•    Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
•    Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається їй буде цікаво навчатися?
•    Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
•    Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
•    Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
•    Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
•    Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
•    Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
•    Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
•    Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
•    Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
•    Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
•    Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
•    Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
•    Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
•    Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
•    Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
•    Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється  одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.  Отже, якщо балів:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може  виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.